Раніше було прийнято говорити «Скільки людей, стільки й вишитих сорочок». Більше того, усі вони відрізнялися одна від одної не лише візерунками та технікою створення, але й кольоровою гаммою, підбором ниток та їх поєднанням. Так у різних регіонах країни склалися певні традиції створення власних «місцевих» вишиванок. Сьогодні про це ми й поговоримо.
Розпочнемо з Західних регіонів України, адже, як вважається, вишивають тут найбільше. Кожна молода жінка мала обов’язок з малих літ привчитися до вишивання сорочок та рушників. При чому вишиті сорочки тут відрізняються не лише регіонально (Буковина, Прикарпаття, Закарпаття), але й місцево. Кожне село мало свій неповторний стиль та колір головних стрічок. Так, наприклад, на Закарпатті було прийнято вишивати сорочки мотивом «кривуля», використовувалися здебільшого червоні та чорні нитки в поєднанні з різнокольоровими орнаментами. Червоний колір є домінантним на гуцульських сорочках, він міг поєднуватися з жовтим та зеленим кольором. Характерним також для цього регіону був золотавий блиск стрічок завдяки різнобарв’ю використання жовтих відтінків. На Буковині вишивали зазвичай хрестиком рослинні та зооморфні (тваринні) мотиви.
Дуже часто використовували різноманітні оздоблювальні матеріли такі, як бісер, металеві лелітки, срібні та золотаві нитки. Сорочки на Полтавщині милують око своєю «прозорістю» та «легкістю», адже вишивалися зазвичай білими нитками. Лише для контуру використовували чорні або сірі кольори. На Харківщині майстрині використовували здебільшого дуже товсті грубі нитки, в результаті чого візерунок на сорочках виглядав об’ємним та пишним. На Поділлі дуже полюбляли червоні кольори, при чому в сорочках використовували лише один тон світлого або темного кольору. Такі подільські сорочки виглядали дуже гармонійно, червоний колір на білому чи сірому фоні завжди створював красивий контраст та яскравість виробу. Для Чернігівської вишивки характерна дуже складна техніка набирання дрібних стібочок, що давало красивий та неповторний візерунок, схожий на бісероплетіння.
Використовували в цьому регіоні також як і на Полтавщині білі нитки з вкрапленням червоного та чорного кольору. В Києві та Київщині в більшості центральних областей України найпоширенішою технікою оздоблення сорочок була гладь. На вишиванках створювали красиві рослинні орнаменти з гронами винограду, з калиною, з хмелем та барвінком. Прикрашали все геометричними фігурами. Та найбільш вражають вишиті сорочки Поділля. Тут не любили простоти та легкості, дбайливі майстрині на одну сорочку витрачали багато часу, але кожну створювали як справжній витвір мистецтва. Подільська сорочка виразна, різнобарвна, виконана з поєднанням різних технік, найпоширеніші – це «павучки» та «шабак». Характерною особливістю подільських орнаментів є квадрати з дуже складними геометричними візерунками всередині.
Та розповідати про всю цю красу можна нескінченно, краще все це побачити на власні очі. Бо українська вишита сорочка – це справжнє мистецтво, яке заслуговує великої пошани.
Комментарии